Глобус — традиційний для географії засіб навчання, якому понад п'ятсот
років; в епоху інформаційних технологій і комп'ютеризації залишається незамінним
засобом формування геопросторової компетентності учнів. Проте, як показує
досвід сучасної школи, він часто виконує декоративну роль у кабінетах
географії, пасивно «спостерігаючи» вивчення Землі з найвищих його полиць.
Поступившись зручній у користуванні, але не цілком придатній для
загальногеографічного пізнання площинній моделі Землі — карті, глобус, навіть
за рідкого використання, як це не парадоксально, міцно закарбовує в учнів
спотворене уявлення про геопростір, якого не можуть позбутись навіть студенти
географічних факультетів.
Відсутність у
навчальній програмі тем, спеціально присвячених глобусу як об'ємній моделі
Землі, застосування цієї моделі лише в одному вигляді — нахиленому до площини
стола під кутом 66°33', спричинило стабільну прогалину в уявленнях сучасних
школярів у системі просторових координат «Я на Землі».
Не можна порахувати, який відсоток випускників, що мають середню
географічну освіту, можуть здійснити на глобусі подорож від полюса до полюса,
«не падаючи» з південного, повертати його, як слід, навколо своєї осі (спробуй
згадай — «за» чи «проти» годинникової стрілки?), пояснити, чому глобус як
модель Землі має правильну кулясту форму, тоді як насправді Земля — геоїд,
використати глобус як джерело знань про свою країну та ін.
Спробуємо з'ясувати, як за допомогою
глобуса в рамках діючої програми з шкільної географії можна формувати в учнів
систему просторових уявлень, які є ключовими у їхній географічній компетентності.
Немає коментарів:
Дописати коментар