Використання
дослідницьких методів
на
уроках природознавства
як
дієвий спосіб забезпечення
творчого розвитку особистості
Доповідь вчителя природознавства
Кримківської ЗОШ І-ІІІ ст.
ім. Партизанської іскри
Пташинської Н.В.
Згідно з
«Національною доктриною розвитку освіти» стратегічним напрямком реформування
школи ХХІ сторіччя в Україні є «переосмислення усіх факторів, від яких залежить
якість навчально-виховного процесу, змісту, методів, форм навчання і виховання,
системи контролю і оцінювання, взаємо - відповідальності учасників
навчально-виховного процесу» .Тому серед пріоритетних завдань, (слайд 2) що стоять нині перед школою,
є розвиток теоретичних і практичних умінь, навчання вмінням і навичкам
дослідницького пошуку, опанування школярами основ природничо-наукового
світогляду за допомогою активних методів навчання, що дозволяють
використовувати всі рівні засвоєння знань: від звичайного відтворення до
творчо-пошукової діяльності.
На думку дослідниці М.О.Князян, дослідницькою діяльністю
називають один із видів творчої діяльності
учнів, що характеризується рядом особливостей:(слайд 3)
1. Дослідницька діяльність пов’язана з
розв’я-анням учнями творчих завдань.
2. Дослідницька діяльність обов’язково повинна проходити
під керівництвом вчителя.
3. Головним є отримання нових знань. Завдання повинні бути
посильні для учнів.
4. Дослідницькою діяльністю можуть займатися всі учні: і
ті, які мають високий рівень підготовки, і ті, які мають середній рівень .
Згідно з концепцією проблемно-розвивального навчання, провідними
функціями навчально-дослідницької
діяльності виступають: (слайд 4) забезпечення творчого шляху
засвоєння знань, активізація мисленнєвої діяльності
учнів, розвиток інтелектуально-пізнавальних мотивів
навчання, формування початкового
рівня опанування методами дослідницької роботи, вдосконалення
дослідницьких умінь, творчих здібностей учнів
На
думку дослідниці Л.А.Чугуй,
структура навчально-дослідницьких умінь учнів складається з: (слайд 5) інтелектуального компонента
(розумові операції аналізу та синтезу,
порівняння, узагальнення і систематизації , моделювання, висування
гіпотези та її вирішення, пошук аналогії,тощо); практичного
компонента (використання навчальної,
довідкової та іншої літератури, підбір матеріалів для
експерименту, оформлення результатів
дослідження у вигляді графіків, таблиць,діаграм
тощо); самоорганізації і
самоконтролю (планування
роботи, раціональне використання часу, регулювання
своїх дій, самоперевірка отриманих результатів,
самооцінка)
(Слайд 6)Щоб залучити учнів до активної пізнавальної діяльності,
учитель повинен таким чином організувати свою роботу, щоб в учнів виникло
бажання діяти і вносити нове у свій досвід. Якнайкраще активну пізнавальну
діяльність школярів забезпечують проблемно-пошукові методи навчання. Учитель
створює проблемну ситуацію, у якій учень усвідомлює завдання, але знань для
його виконання в нього бракує. Однак їх цілком достатньо, щоб почати пошук
способу розв’язання, тобто новим для учня є не тільки здобуті знання, але й
способи дій для їхнього здобуття. Під час процесу розв’язання проблемної
ситуації під керівництвом учителя відбуваються такі види розумової діяльності
учнів, як усвідомлення неможливості застосувати відомий спосіб, формулювання
проблеми, висунення припущень, гіпотез щодо її розв’язання, їх випробування й
формулювання висновку. Саме такі види розумової діяльності повинні бути
сформовані для ведення пошуково-дослідницької діяльності в будь-якому віці і для
вирішування будь-якої проблеми.
Науковці виділяють такі проблемно-пошукові методи навчання: слайд 6
1
інформаційно-проблемний
виклад знань;
2
частково-пошуковий;
3
дослідницький.
Проблемне пояснення ( слайд 7) полягає в тому, що
вчитель сам ставить проблему й сам її розв’язує. Учням пропонується зразок,
пояснюється хід думки. Діти стежать за логікою наукового мислення, засвоюють
окремі етапи або цілісний зв’язок. Цей метод доцільно використовувати, коли в
дітей немає базових знань, обирається переважно тоді, коли часу для вивчення
теми мало, а навчальний матеріал складний, малодоступний для самостійного
дослідження.
Частково-пошуковий метод (слайд 8 )характеризується тим, що формулювання проблеми належить
учителю, а учні беруть участь у розв’язанні окремих ланок, вчаться
використовувати запропоновані методи, набувають досвіду пошукової діяльності.
Цей метод доцільно використовувати, коли в дітей є певні знання, база для
спілкування й доведення власної думки. Реалізується в евристичних або
евристично-дедуктивних бесідах, проблемно-пошукових практичних роботах. Під час
таких бесід учитель ставить послідовні та взаємопов’язані запитання, які ведуть
до висунення гіпотези намагання довести її справедливість. Практичні роботи
використовують у тому випадку, коли учні можуть самостійно за завданням учителя
виконати такі види дій, що приведуть до засвоєння нових знань. За повною і
точною інструкцією учень виконує декілька завдань: визначає мету, виділяє
невідоме, зосереджує увагу на головному, установлює послідовність дій,
контролює їх.
Дослідницький метод ( слайд 9)передбачає повністю самостійне
виконання завдань учнями.
Як зазначає Савенков О.І., під дослідницькою діяльністю розуміється
діяльність дітей, пов’язана з виконанням творчого, дослідницького завдання із
заздалегідь невідомим рішенням, що передбачає наявність основних етапів,
характерних для дослідження в науковій сфері: постановку проблеми, вивчення
теорії, присвяченій даній проблематиці, добір методик дослідження і практичне
оволодіння ними, збір власного матеріалу, його аналіз і узагальнення, власні
висновки [2, с.9]. Такий ланцюжок є невід’ємною приналежністю дослідницької
діяльності.
Головним змістом дослідження у
сфері освіти є те, що воно є навчальним. Це означає, що його головною метою є
розвиток особистості дитини, а не одержання об’єктивно нового результату, як у
«великій» науці.
Навчально-дослідницька діяльність передбачає такі етапи: (слайд 10)
1
знайомство з літературою;
2
виявлення (бачення)
проблеми;
3
постановка (формулювання)
проблеми;
4
з’ясування незрозумілих
питань;
5
формулювання гіпотез;
6
планування і розробка
навчальних дій;
7
збирання даних (накопичення
фактів, спостережень, доказів);
8
аналіз і синтез зібраних
даних;
9
підготовка до написання
повідомлень;
10 виступи з підготовленими повідомленнями;
11 переосмислення результатів у ході відповідей на запитання;
12 перевірка гіпотез;
13 побудова нових повідомлень;
14
побудова висновків і
узагальнень .
Особливість професійної підготовки
вчителя (слайд 11)до організації
такої діяльності школярів полягає в тому, що він не тільки повинен уміти
організовувати навчально-дослідницьку діяльність учнів, але й сам досконало
володіти методами наукового дослідження (уміти формулювати проблему, завдання,
питання; розробити гіпотезу, визначити схему експерименту, знайти чинники,
шляхи й засоби наукового аналізу тощо).
Педагог, який керує дослідницькою
практикою дітей, повинен:
1
знаходити й ставити перед
учнями реальні навчально-дослідницькі завдання в зрозумілій для дітей формі;
2
уміти захопити учнів
дидактично цінною проблемою, зробивши її проблемою самих дітей;
3
бути здатним до виконання
функцій координатора й партнера в дослідницькому пошуку; уміти уникати
директивних вказівок і адміністративного тиску;
4
бути терплячим до помилок,
які допускають діти у спробах знайти власне рішення. Пропонувати свою допомогу
або адресувати школярів до потрібних джерел інформації тільки в тих випадках, коли учень починає відчувати
безнадійність свого пошуку;
5
організовувати заходи для
проведення спостережень, експериментів і різноманітних досліджень;
6
надавати можливість для
регулярних звітів творчих груп і обміну думками в ході відкритих загальних
обговорень;
7
заохочувати й усіляко
розвивати критичне ставлення до дослідницьких процедур;
8
уважно стежити за динамікою
дитячих інтересів до досліджуваної проблеми; уміти закінчити дослідження й
роботу з обговорення рішень до того, як діти втратять інтерес до проблеми;
9
бути гнучким і при
збереженні високої мотивації дозволяти окремим учням продовжувати працювати над
проблемою добровільно, поки інші учні вишукують шляхи підходу до нової проблеми
.
Дослідницька діяльність учнів
може бути успішною в тому випадку, якщо вона буде будуватися на наступних принципах: (слайд 12) доступності; природності; свідомості;
самодіяльності. Одним із головних принципів дослідницької діяльності учнів є
принцип самодіяльності.
Учень оволодіє ходом свого
дослідження тільки в тому випадку, якщо зможе прожити його на власному досвіді.
Саме дослідницька діяльність дає учневі набагато більшу свободу розумової
діяльності, чим репродуктивна.
Можливість вибору власної
предметної діяльності стимулює дитину до самостійного аналізу результатів і
наслідків своєї діяльності. Кожен досягнутий результат породжує рефлексію,
наслідком якої стає поява нових планів і задумів, які надалі конкретизуються і
втілюються в нові дослідження. Більшість учнів, спробувавши себе в
дослідницькій діяльності і отримавши позитивні оцінки своїх результатів,
повертаються до цієї діяльності знову і знову. Таким чином, навчальна
активність набуває безперервного і мотивованого характеру.
Іноді подібний результат не
досягається лише в тому випадку, якщо проблема, яку учень узявся вирішувати,
йому не під силу. Тому одним з головних принципів, окрім принципу
самостійності, є принцип доступності дослідження. Заняття дослідницькою
діяльністю передбачає освоєння матеріалу за межами шкільного підручника, і це
відбувається на високому рівні труднощів. Педагог повинен пам’ятати, що поняття
«високий рівень труднощів» має сенс тоді, коли це стосується конкретного учня,
а не конкретного навчального матеріалу: те, що для одного учня достатньо
складно й незрозуміло, для іншого – просто й доступно.
Одним з важливих принципів
організації дослідницької діяльності є принцип природності. Цей принцип
пояснюється так: тема дослідження, за яку береться школяр, не повинна бути
надуманою дорослим. Вона повинна бути реальною, цікавою і справжньою, а значить
такою, що виконується.
Наступним принципом організації
дослідницької діяльності є принцип наочності або експериментальності.
Засобами наочності вважають не
тільки те, що може сприйняти зір людини, а й уявлення, які з’являються в ході
слухання образної мови або читання художньої літератури. У дослідницькій
діяльності людина пізнає властивості речовин і явищ не тільки зором, але й за
допомогою інших аналізаторів.
Не менш важливим принципом
реалізації дослідницької діяльності школяра є принцип свідомості виконуваної
учнем роботи.
Проте, найголовнішим зі всіх вище
перерахованих принципів є принцип самодіяльності школяра, оскільки саме
самостійна діяльність у ході навчального дослідження є головним показником
розуміння учнем проблеми, що вивчається ним.
Найбільш повно дозволяє реалізувати дослідницькі та зорієнтовані на
практичну діяльність завдання метод
проектів(слайд 13), основна мета якого – озброєння дитини інструментарієм
для вирішення проблем, пошуку та досліджень. Цей метод дає навички контактів із
зовнішнім світом (потреба звернення за консультацією), розвиває творчість і
навички роботи з джерелами інформації, дає можливість набути досвіду
самостійної творчої діяльності. Тематика проектів може бути різноманітною:
експериментальне вивчення природних явищ, створення теоретичних моделей,
фантастичних і соціальних розробок, конструювання об’єктів із заданими
параметрами, літературна творчість (інсценізація, постановка тощо).
Для успішної проектної діяльності
необхідно, щоб у команді всі члени були рівні, команди не змагались, усі члени
команди повинні отримувати задоволення від спілкування і від того, що разом
виконують проектну роботу. Відповідальність за кінцевий продукт повинні нести
всі члени команди, які працюють над проектом.
Створюючи
проект у 5 класі учні вчилися працювати з ііндивідуально, разом з батьками, досліджувати
і збирати матеріали .
В результаті чого отримали кінцевий результат: (слайд 14)
¢ папки "Видатні вчені -
натуралісти", '' Опале листя – користь чи шкода''
¢ альбом "Світ галактик";
¢ колаж "Космос далекий і близький";
¢ відеоролик "Космос далекий і близький".
При використанні дослідницької діяльності на уроках можна говорити про те,
чого ми досягнемо. А саме: (слайд 15)
Дитина вміє:
- орієнтуватися в різних життєвих ситуаціях;
- критично мислить, використовує сучасні технології;
- формулює і відстоює власну думку;
- вміє працювати з інформацією;
- комунікабельний, уміє працювати в колективі.
У дітей зникає страх перед неправильною відповіддю. Самостійний пошук
учнями відповіді на запитання "ЧОМУ?" приносить масу задоволення не
тільки вчителю, а насамперед самому учню. Спираючись на власний досвід, учні
самі пропонують завдання, ставлять запитання та шукають на них відповіді.
Використовауючи дослідницькі методи навчання, можна переконатись, що учні
краще почали аналізувати, зіставляти, виділяти головне, вміло застосовувати
набуті навички на практиці, набули комунікативних навичок. Підвищується інтерес
учнів до знань, зростає самоповага. Тому можна сказати - за даними методами
навчання - майбутнє. Постійне впровадження їх у практику роботи робить процес
навчання значущим, орієнтованим на особистість учня. І дає, врешті-решт, вагомі
здобутки.
Таким
чином, школа виконує суспільний запит на формування особистості, здатної, на
відміну від людини-виконавця, самостійно мислити, приймати сміливі і нестандартні
рішення, творчо ставитись до праці, уміло розв’язувати власні життєво важливі
проблеми.
Література:
1.
Падун Н.О. Навчально – дослідницька
діяльність як засіб формування дослідницьких умінь учнів//Психолого-педагогічні
науки.-2012.№1
2.
Шарко В.Д. Сучасний урок: технологічний
аспект/В.Д.Шарко //- К. - 2006.- с. 50
3. Садкіна
В.І. 101 цікава педагогічна ідея. Як
зробити урок /І.В.Садкіна// -Х.
«Основа».- 2009.
Немає коментарів:
Дописати коментар